Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Кафедра життєвих компетентностей
Національно-патріотичне виховання - невід ємна частина виховної роботи школи.
Курсова робота педагога-організатора
Богач О.Й.
Новоселищної ЗОШ І-ІІст.
Золочівського р-ну Львівської обл.
2016р
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основи патріотичного виховання
1.1 Патріотичне виховання підлітків та юнаків: мета, завдання, принципи
1.2 Вікові особливості підлітків та юнаків та їх застосування педагогом
1.3 Краєзнавча робота та дисципліна як форма патріотичного виховання
Розділ 2. Програма національно-патріотичного виховання
2.1 Впровадження програми
2.2 Структура нового шкільного самоврядування
2.3 Завдання вчителів, що мають бути впровадженні через дану програму
Висновок
Список використаної літератури
2 Завдання вчителів, що мають бути впровадженні через дану програму
Підняти на належний рівень культ Батька і Матері, Бабусі і Дідуся, Роду і Народу, наголосити, що в Україні діти завжди зверталися до батьків тільки на ВИ. Шляхом бесіди, зустрічей з батьками виховувати в дітей поняття, що Батько – захисник сім’ї, роду, творець історії, державності. Використовуючи козацький фольклор, де батько для дитини високий і незаперечний взірець стійкості, мужності і відваги, виховувати в дітей на конкретних прикладах поняття рівноправності в сім’ї чоловіка і жінки, прищеплювати любов і повагу до матері, як берегині роду свого. Обов’язково вивчити свій родовід, чим уславлений рід, його таланти, звичаї. Можливе проведення родинних свят :“З бабусиної скрині”, “Роде наш красний” та ін. Ознайомити дітей з найпоширенішими молитвами Православної церкви. Покрова Пресвятої Богородиці – найвизначніше свято запорозьких козаків. Розвивати духовність на основі національних свят і участі в них дітей – козачат, джур козацьких і молодих козаків..
Шляхом бесід, розповідей, екскурсій до музеїв, походів виховувати кращі риси козаків: вірність і відданість аж до самозабуття Вітчизні, Матері, Народу; незламної дружби, нехтування небезпекою; відстоювання своєї волі, свободи народу.
На основі конкретних прикладів з життя козаків спонукати дітей до прагнення розвивати в собі багатирську силу і дух, міцний фізичний гарт. Проводити загартовування організму (загартовувати організм): плавання (і під водою з очеретиною), обмивання холодною водою, влітку спання просто неба; вивчення елементів народної медицини та можливість застосовування її на практиці (лікуванням народним методом кашлю, нежитю, кровотечі, неглибокої рани, укусу змії тощо). Вивчення і практичне відновлення народних ігор та забав, де мірялися силою, опанування мистецтвом верхової їзди та єдиноборства. “Гопак”, як один із найпоширеніших видів єдиноборства покликаний піднести бойовитість духу, віру в свої сили, порив до життя, зокрема прийоми “повзунці”, “голубці”, “тинки”, “пістоль”, “розніжка”, “шулик”, і забезпечити фізичний розвиток і загартування тіла.Знайомство і вивчення основних форм боротьби козаків “гойдак” (розвідники пластуни), “спас” (оборонний характер), навкулачки, на ременях, на палицях. Проведення в ігровій формі ранків “Котилася торба”, де знайомити учнів з найкращими народними іграми. Організувати і регулярно проводити огляди якості військово-спортивного вишколу козаків в осередках, на першість населених пунктів, районів тощо. Вивчати природу рідного краю. Проводити піші, кінні та на технічних засобах міні походи по своїй місцевості з метою ознайомлення з цікавими, пов’язаними з історією запорозького (Українського) , козацтва, місцями. Готувати себе переборювати труднощі, оволодівати туристичною майстерністю. Проводити походи по району, області, Україні – місцях, пов’язаних з козацькою славою. Складати щоденники, вести нотатки, можливо літописи на основі зустрічей з цікавими людьми. Провести походи в природу: “До козацького кулішу”, де бажані козацькі забави, змагання з традиційних видів фізичної культури, а також пісні, танці, козацьке вогнище. Відновлювати традиційно український напрямок господарювання - конярство і кінний спорт, верхова їзда якого у далекому минулому започаткована нашими предками. Відновлювати і розвивати кінні туристичні маршрути в кожному регіоні України.
Дівчат сдід виховувати, як майбутніх жінок та матерів. Знайомство і розучування колискових пісень. Підготувати і провести ранок (вечір) “Пісня моя колискова”, “Бабусині казки”; зустрічі з місцевими цікавими жінками району, міста, села; збирання з їх розповідей цікавих матеріалів-оповідей, казок, легенд; “Нічого кращого не має, як тая мати молодая...” – збір матеріалів, вечори, ранки тощо. Вивчення українських народних пісень, що співають у рідному селі, районі, складання невеличких збірок “Пісні мого краю”. Знайомство дівчаток з найпоширенішими в Україні з давніх-давен рослинами – символами України: калиною, вербою, тополею, мальвами, соняхами. Відтворення в природі українського озеленення: вдома, біля школи, в парку, на вулиці, по можливості насадження алей над водою з оберег нашої духовної спадщини. Підготовка і проведення ранків (вечорів) “Тут земля мила, де мати родила”. Перейняти ту майстерність, якою володіють мама, бабуся і навчити подруг вишивати, гаптувати, плести. Шляхом гурткової роботи навчати дівчаток декоративно-ужитковій майстерності, аранжуванню, українській кулінарії, музичному та танцювальному мистецтву. Бажано створити клуби дівчаток “Господарочка”, де за спеціальними програмами передбачати можливість навчання дівчаток жіночої майстерності. Залучати до роботи з дівчатками народних умільців, майстрів своєї справи лозоплетіння, розпису, писанки тощо. Народна кулінарія, збирання певних рецептів народної кулінарії та приготування окремих забутих страв, випічки хліба тощо[14]. Знайомити дівчаток з секретами народної медицини, створити ділянки лікарських рослин в саду, в парку, біля школи, своєї оселі, збирати і здавати лікарські рослини, збирати легенди, казки про лікарські рослини та їх цілющі якості, що ростуть в місцевості, де проживають діти. Навчити за допомогою лікарських трав лікувати найпоширеніші захворювання, вміти надавати найпершу допомогу, по необхідності за допомогою лікарських трав. Проводити зустрічі з місцевими фітотерапевтами ( в народі – знахарками). Збирати рецепти народної медицини, по можливості створити рукописну книгу рецептів : “Бабуся радить”.
ВИСНОВОК
Завдання національно-патріотичного виховання
- забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;
- виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки — Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;
- сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;
- формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;
- формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;
- відновлення і вшанування національної пам'яті;
- утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська. Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;
- формування психологічної та фізичної готовності, молоді, до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу і розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;
- відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;
- забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами
- консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;
- сприяння діяльності установ, навчальних закладів, організацій, клубів та осередків громадської активності, спрямованих на патріотичне виховання молоді;
- підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;
- створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, а відтак, держави; - сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров'я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;
- виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;
- створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя;
- реалізація індивідуального підходу до особистості та виховання. В рамках національно – патріотичного виховання в школі проводяться виховні години, бесіди, темами яких є: святкування знаменних дат, ознайомлення з історією рідного краю, звичаями і традиціями українського народу, видатними людьми України тощо. Традиційним стало проведення святкувань Дня Збройних Сил України, Дня Соборності, Дня Захисника Вітчизни, Дня української письменності, відзначення Дня міста, змагань «Козацькі забави». В рамках святкування цих знаменних дат було проведено: - виховні години в усіх класах;
- зустрічі з ветеранами ІІ світової війни і учасниками бойових дій; - зустрічі з членами громадської організації
ГРОМАДЯНСЬКО - ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ
Патріотизм(від грецького “патріс”) – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя...
Девіз
Якщо буде світло в душі, буде краса в людини,
Якщо є краса в людини, буде гармонія в домі,
Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації,
Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.
МОДЕЛЬ ПАТРІОТА
Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав людини, набуває сьогодні особливого значення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, районі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене.
Патріотизм - це відчуття гордості своєю Вітчизною, його історією, звершеннями. Це прагнення зробити свою країну красивіше, багатше, міцніше, щасливіше – в цьому національна гордість і гідність народу, згуртованого патріотичними відчуттями як суспільним цементом. Патріотизм як піднесене відчуття, незамінна цінність і джерело, найважливіший мотив соціальної значущої діяльності, найповніше виявляється в особі, соціальній групі, що досягла вищого рівня духовно-етичного і культурного розвитку. Дійсний, духовний в своїй основі патріотизм припускає безкорисливе, беззавітне аж до самопожертвування служіння Вітчизні. Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності і принципи виховного процесу і специфіку патріотичного виховання молодших школярів в загальноосвітній школі:
Ø обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в нім;
Ø обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими і індивідуальними особливостями учнів;
Ø діалектична єдність і органічний зв'язок між учбовим матеріалом і змістом позакласних і позашкільних заходів;
Ø інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямами виховної роботи;
Ø опора на нові концепції організації і здійснення учбово-виховного процесу і на нове розуміння основних педагогічних понять;
Ø опора на позитивне в осіб вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процесі педагогічної взаємодії;
Ø координація взаємодії школи, сім'ї і громадськості в системі патріотичного виховання.
Вікові психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку сприяють формуванню патріотичних відчуттів саме в цьому віці:
§ здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні;
§ інтелектуальна ініціативність, допитливість, подражательность;
§ емоційно-виразна активність, вразливість, яскрава емоційна пам'ять, довірливість;
§ здібність до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.
Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню наступного мислення, прихильності своїй національній спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до відчуттів інших, бути нечутливим до трагедій вітчизни і народу.
-
|
